Пресс-центр

История главного закона государства - Дню Конституции Украины посвящается

Размер шрифта

Сбросить
27.06.2018

 

История главного закона государства - Дню Конституции Украины посвящается

Конституція є основним законом держави. Українську Конституцію було ухвалено 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. На честь цієї події 28 червня кожного року наша країна відзначає День Конституції. Прийняттю Конституції України передували запеклі політичні дебати, які тривали кілька років і торкнулись не лише парламентарів, а й усього українського суспільства. Але вони були лише миттю у тисячолітній історії творення української конституції. Відразу зазначимо, що у цій історії помітну роль відіграв і один з представників української атомної енергетики, але про все по порядку.

Історики вважають, що відлік історії Конституції України варто вести від збірки стародавнього права часів Київської Русі - «Руської Правди», яка датується XI—XII сторіччями. Згідно із «Руською Правдою» усі вільні люди мали право на справедливий суд, що відповідно давало їм можливість захищати свої права на життя, здоров'я і майно. Науковці переконані, що «Руська Правда» стала великим кроком у бік гуманізації тодішнього суспільства, адже вона у багатьох випадках замінювала смертну кару грошовими штрафами.

Наступним за часом прообразом основного закону незалежної України став кодекс права Великого князівства Литовського, до складу якого з кінця ХІV сторіччя входила значна частина українських земель разом із Києвом. Прийнятий у першій редакції 1529 року «Литовський статут». Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану й походження, віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, забороняв перетворювати вільних людей на рабів, хоча водночас документ й запроваджував привілеї шляхти. 

Визначною державотворчою силою нашої країни протягом кількох століть були запорізькі козаки, тому цілком закономірно, що перша справжня українська конституція біла створена саме козацькою старшиною. 5 квітня 1710 року у місті Бендери (зараз Молдова) було затверджено Правовий уклад та Конституція відносно прав і вольностей Війська Запорізького, укладені гетьманом Війська Запорізького Пилипом Орликом та генеральною старшиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорізьким. Сьогодні цей документ більше відомий як «Конституція Пилипа Орлика». У ньому передбачалось створення незалежної української держави в межах етнографічної національної території, в якій державну владу мали б будувати за принципом її поділу на законодавчу (Генеральна Рада), виконавчу (гетьман та його уряд) і судову (Генеральний Суд). Ця Конституція після свого прийняття діяла лише декілька років на території Правобережної України, але стала одним з наріжних каменів майбутньої української державності.

Історія українських конституцій середини та другої половини ХІХ ст., представлена двома конституційними проектами: «Начерком Конституції Республіки» Григорія Андрузького (1848-1850 рр.) та фундаментальною роботою Михайла Драгоманова «Вільна Спілка» (1884 р.)

На початку ХХ сторіччя українську конституційно-правову думку представлено проектами Конституції Миколи Міхновського - «Основний Закон самостійної України – Спілки народу українського» 1905 року та Михайла Грушевського - «Конституційне питання і українство в Росії» 1905 року.

Наступною сторінкою історії українських конституцій є період УНР – ЗУНР (1917-1923 рр.), котрий представлений низкою конституційних актів: чотири Універсали Української центральної Ради, Конституція УНР, закони УНР, конституційні акти української держави гетьмана Павла Скоропадського та інші. Ці документи, у переважній своїй більшості, передбачали відновлення незалежної демократичної української держави з республіканською формою правління, держави, в якій визнано й гарантовано права особи і громадянина.

Неможна викинути з історії української конституції і Конституцію Української РСР.

Відразу після відновлення державної незалежності України в 1991 році розпочалася кропітка робота над новою Конституції України.

І ось тут є нагода згадати про вклад у створення основного закону нашої держави представника атомної енергетики - Миколи Дудченко. Він пройшов шлях від чергового електромонтера до начальника зміни реакторного цеху АЕС. Працював головним інженером Хмельницької АЕС. З 1993-го по 1994-й роки заступник начальника управління експлуатації АЕС Держкоматома України. У 1997-1998 роках ґенеральний директор Хмельницької АЕС, а у 1999-2000 роках Микола Дудченко очолював НАЕК «Енергоатом».

Навесні 1996 року Микола Дудченко, як народний депутат України, взяв безпосередню участь у формуванні тексту Конституції України. Він входив до складу Тимчасової спеціальної комісії ВР по опрацюванню проекту Конституції України. Тієї самої комісії, якій вдалося подолати усі протиріччя, та нарешті довести текст Конституції до ухвалення Верховною Радою України.

З того дня минуло 22 роки, за цей час до основного закону держави було внесено окремі зміни, вони відображають складні політичні процеси та випробування, які пройшла наша країна. Сьогодні українці знов, як і 100, і 400 років тому, боронять свою державність, а з нею і основні засади Конституції України: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною».

Громадяни України неодноразово підтверджували своє прагнення неухильному дотриманню п’ятої статті Конституції яка проголошує, що «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ», тому з Днем Конституції усіх нас!