(Доповідь на Міжнародному Енергетичному форумі. Травень, 2008 рік)

Шановні колеги, нам випала честь бути учасниками «Міжнародного енергетичного форуму-2008», який відбувається у рамках саміту з питань енергетичної безпеки. Для нас, енергетиків, звичайно це дуже знакова подія, адже одним із головних викликів ХХІ століття, що постає перед усіма без винятку країнами, є питання енергетичної безпеки, питання забезпечення зростаючих потреб економіки та домашнього господарства в енергії.

У вирішенні цих, життєво важливих питань, особлива роль відводиться розвитку ядерної енергетики та відновлювальних джерел енергії як екологічно чистих технологій, які найбільшою мірою відповідають вимогам сталого розвитку. Тому цілком закономірно, що ці напрями об’єднані для спільного обговорення в рамках нашої п’ятої секції.

Я у своїй доповіді постараюся висвітлити ключові моменти розвитку вітчизняної ядерної енергетики та промисловості. Ви знаєте, що сьогодні в Україні близько половини обсягів електричної енергії, що постачається на оптовий ринок виробляється атомними електростанціями і енергетична стратегія України на період до 2030 року, передбачає збереження такої домінуючої ролі атомної енергетики в енергозабезпеченні країни. Тобто частка виробництва атомної енергії протягом всього періоду повинна зберігатися на досягнутому сьогодні рівні – 50-55% від сумарного річного виробництва електроенергії в Україні. При цьому в абсолютному вимірі обсяги мають зрости до 2030 року майже у 2,5 рази, а встановлені потужності атомних електростанцій за цей же період повинні збільшитись, принаймні, більше ніж у двічі.

Це надзвичайно важке завдання, оскільки його виконання потребує розгортання масштабного будівництва і колосального обсягу інвестицій. Але спочатку кілька слів про ті заходи, які необхідно вжити для гарантування безпечної, ефективної поточної експлуатації діючих енергоблоків АЕС в межах їх проектного терміну служби.

У першу чергу це стосується виконання до 2010 року, затвердженої урядом концепції підвищення ядерної безпеки АЕС, а також виконання ними інших програм підвищення безпеки, надійності та ефективності роботи вітчизняних станцій. Загальні витрати на експлуатацію та реконструкцію на весь період до 2030 року за цими напрямками оцінюється майже у 25,9 мільярдів гривен.

Потребують також удосконалення і існуючі системи поводження з радіоактивними відходами на АЕС, з метою підвищення їхньої економічності та забезпечення екологічних вимог. У період з 2015 до 2020 року повинні бути завершені роботи з вилучення зі сховищ та переробки раніше накопичених радіоактивних відходів на майданчиках атомних електростанцій. Необхідно також створити транспортні засоби, для перевезення вже перероблених радіоактивних відходах на їх остаточне захоронення.

Відправлення радіоактивних відходів на захоронення має бути забезпечено не пізніше 2012 року. А необхідні для цього інвестиції оцінюються сьогодні у суму близькою 2,5 мільярдів гривень. Кошти за цими напрямками, про які я щойно казав, відповідно до умов чинного законодавства, повинні формуватися у складі тарифу на атомну електроенергію.

Наступне  завдання. У період до 2030 року закінчується передбачений проектом термін експлуатації усіх діючих на сьогодні енергоблоків АЕС, окрім двох нововведених – 2-го блоку Хмельницької АЕС та 4-го Рівненської АЕС. Але реалістичні оцінки дозволяють нам ставити завдання продовження терміну експлуатації діючих енергоблоків ще як мінімум на 15 років, що знайшло своє відображення в Енергетичній стратегії.

Продовження строків експлуатації дозволить підтримати обсяги виробництва електроенергії, значно активніше використати основні фонди атомних електростанцій і дати їм тайм-аут для накопичення коштів для введення в експлуатацію енергоблоків та будівництва заміщуючих ядерних потужностей. Реалізація даного завдання у зазначений період потребує, що найменше 11,7 мільярдів гривень. Джерелами фінансування програми продовження експлуатації енергоблоків можуть бути: для Рівненського 1-го і 2-го блоків і для 1-го Южно-Українського енергоблоків –кошти тарифної складової, а для інших енергоблоків – залучення довгострокових кредитів.

Звичайно ж, продовження термінів експлуатації діючих АЕС може забезпечити тільки певну паузу. Але кардинальне вирішення завдання надійного і гарантованого енергозабезпечення України можливе тільки шляхом будівництва нових ядерних потужностей.

За розглянутої стратегії до 2015  року повинні бути введені ще 2 МВт нових ядерних потужностей, а до 2030 року повинні бути введені і заміщуючі, і додаткові потужності, загалом близько 20,5ГВт.

Мінімально необхідний обсяг капіталовкладень до 2030 року на нове ядерне будівництво за нашими оцінками складе близько 196,7 млрд. гривень. Незважаючи на очікування продовження ресурсу енергоблоків АЕС у цей період, значну кількість діючих сьогодні енергоблоків, після завершення їхньої експлуатації протягом подовженого терміну, все одно потрібно буде зупиняти для подальшого зняття з експлуатації. Заплановані на ці заходи витрати оцінюються в суму близько 7,8 млрд. гривень.

Досі, шановні колеги, мова йшла про функціонування та розбудову атомної енергетики, тепер декілька слів про розвиток уранового і цирконієвого виробництва, а також подальше створення в Україні заводів з фабрикації ядерного палива.

Заплановано поетапне збільшення потужностей виробництва концентрату природного урану та досягнення до 2015 року повного забезпечення потреб Українських АЕС в урановій сировині, за рахунок розширення діючих та освоєння нових родовищ. У цей же період необхідно вийти на повне забезпечення потреб вітчизняної атомної енергетики у цирконієвому прокаті та ввести в експлуатацію перший завод з фабрикації ядерного палива. Заплановані інвестиції на реалізацію всіх цих заходів заплановані в 21,7 мільярда гривень.

Передбачається реалізація заходів які дозволять забезпечити активну участь українських машино- та приладо- будівних підприємств у виробництві та постачанні обладнання для ядерно-енергетичного комплексу; залучення національних проектно-конструкторських і науково-дослідних організацій, а також науково-технічну підтримку перспективних напрямків розвитку атомної енергетики та промисловості з урахуванням міжнародної співпраці про яку я буду дальше говорити.

Потреби в інвестиціях на розвиток ядерної енергетики та атомної  промисловості на період до 2030 року оцінюється в сумі близько 252,2 млрд. гривень. Шановні колеги, я хочу відразу зазначити, що цифри взяті в основному з діючих програм та додатково виконаних досліджень. Але на сьогодні у зв’язку з недостатністю фінансування та, відповідно, зміщення термінів реалізації запланованих заходів, суми також зросли. Це зростання враховано при розрахунку вартісних показників в Енергетичній стратегії, державній цільовій програмі «Ядерно паливо України», а також при затвердженні конкретних інвестиційних проектів.

Я наводжу ці цифри з метою ілюстрації колосального масштабу планованих інвестицій у галузь. Зрозуміло, що за таких обсягів фінансування. без активного залучення кредитних та інвестиційних ресурсів, а також без глобального міжнародного співробітництва реалізувати програму розвитку вітчизняної атомної галузі буде просто неможливо.

Слід зазначити, що за роки незалежності Україна отримала значний досвід з такого роду співробітництва. Звичайно ж розпочиналось це співробітництво, з реалізації проекту міжнародної технічної допомоги. Так у 1991 році технічна допомога Європейської спільноти на підвищення ядерної безпеки українських АЕС здійснювалася через програму ядерної безпеки. Ця програма, до речі, виділялася на фоні інших програм, зокрема великим обсягом постачання обладнання, що дозволило вирішити багато завдань підвищення ядерної безпеки.

На реалізацію програми Європейською комісією за весь час було виділено коштів на суму близько 187,2 млн. євро, відкрито близько  163 проекти, із них уже завершено 140, знаходиться в реалізації 23 проекти. Поставлено в Україну обладнання на суму близько 140 млн. євро, надано послуг українськими підрядниками на суму близько 2,3 десятих млн. євро.

Інший приклад, 1993 року в рамках угоди між урядами США і України, щодо підвищення експлуатаційної безпеки, зниження ступеню ризику експлуатації та зміцнення систем регулювання цивільних атомних об’єктів в Україні реалізується також міжнародна програма з ядерної безпеки. Донор цієї програми – міністерство енергетики США. З 1993 до сьогодні профінансовано 74 проекти із запропонованих, загальною вартістю 295 мільйонів доларів США.

Реалізація цієї програми передбачає комплекс заходів щодо експлуатаційної безпеки АЕС України, навчання персоналу, удосконалення програмного забезпечення, тощо. Сьогодні у рамках програми ще виконуються роботи за п’ятьма програмами на суму близько 44 мільйонів доларів США.

Але на що б я хотів звернути увагу, сьогодні вже говорилося на пленарному засіданні, найбільшим з них є проект кваліфікації ядерного палива для України відповідно виконавчої угоди між урядами України та США від 5 червня 2000 року  на підсумках реалізації якого пізніше я зупинюсь детальніше.

З метою поглиблення співробітництва між Україною та Європейським союзом в енергетичній сфері та зближення енергетичних ринків заплановано реалізацію меморандуму між Україною та Європейським союзом про «Порозуміння щодо співробітництва у енергетичній галузі». Меморандумом визначається спільна стратегія щодо поступової інтеграції енергетичного ринку України з ринком Європейського союзу. У рамках реалізації дорожної карти «Ядерна безпека» по цьому меморандуму виконується оцінка стану проектної та експлуатаційної безпеки Українських АЕС, поводження з радіоактивними відходами та підготовки до зняття з експлуатації енергоблоків АЕС, а також дослідження ефективності системи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

З цією метою у жовтні 2007 року було відкрито спільний проект Європейської комісії - МАГАТЕ - Україна, яким передбачено залучення до цієї роботи також незалежних міжнародних експертів. Фінансування спільного проекту здійснюється Європейським союзом в рамках так званого «нового інструменту» і співробітництва у галузі ядерної безпеки.

На основі проведеної оцінки та рекомендацій експертів буде визначатися потреба у додаткових заходах підвищення ядерної безпеки включаючи фінансові аспекти за участю Європейського союзу. Позитивна оцінка рівня ядерної безпеки на всіх діючих українських енергоблоках стане запорукою підтримки з боку Європейського союзу повної участі України в енергетичному співтоваристві.

Шановні колеги, сьогодні ми можемо впевнено констатувати, що Україна та її атомна галузь вже вийшли із тієї глибокої системної кризи, яка склалася після розпаду колишнього СРСР.

Програми міжнародної технічної допомоги логічно добігають кінця. Їхня реалізація зараз, по суті, проходить завершальну стадію і паралельно ж започатковуються проекти міжнародного співробітництва уже на комерційній основі, спрямовані на забезпечення інноваційного розвитку нашої ядерної галузі.

Я вже згадував про проект кваліфікації ядерного палива для України, який став першим реальним кроком на шляху диверсифікації постачання ядерного палива в Україну.

Сьогодні Україна отримала альтернативного, другого постачальника ядерного палива для вітчизняних АЕС. І підсумком успішного завершення цього проекту стане постачання протягом 2011-2015 ядерного палива виробництва компаній «Westinghouse» для забезпечення щорічного паливного перевантаження щонайменше трьох енергоблоків з реакторами ВВЕР-1000. Відповідний комерційний контракт уже укладено між НАН «Енергоатом» та «Westinghouse» 30 березня цього року.

Другим показовим переходом є також укладання 26 грудня 2005 року інвестиційного контракту між НАЕК «Енергоатом» та американською компанією «Holtec International» - переможцем міжнародного тендеру із спорудження сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива.

Умовами контракту визначено, що основний обсяг фінансування – це 90% від вартості проекту забезпечуватиметься з боку «Holtec International», а повернення коштів здійснюватиметься уже після введення в експлуатацію пускового комплексу за рахунок їх економії від припинення вивезення відпрацьованого ядерного палива до Російської Федерації. Нагадаю, що введення в експлуатацію пускового комплексу централізованого сховища заплановано у 2012 році.

Це, колеги, були успішні приклади започаткування міцного міжнародного співробітництва уже на корпоративному рівні на комерційній основі. Тепер, хотів би зупинитися на активізації участі України в міжнародних проектах з розвитку ядерних технологій.

У 2005 році наша країна приєдналася до міжнародного проекту з інноваційних ядерних реакторів та паливних циклів, так званого проекту «Дніпро». Проект має важливе значення для обґрунтування, визначення ключових напрямків розвитку атомної енергетики та атомно-паливного циклу України на довгострокову перспективу.

Хотів би звернути Вашу увагу, що мова іде про 50-100-150 років.  Вдумайтесь, будь ласка, у масштаб строків, які підлягають аналізу. Оцінка інноваційної ядерно-енергетичної системи України з проведенням дослідження таких напрямків, як конфігурація інноваційної ядерної системи, передній край ядерно-паливного циклу, безпека, інфраструктура, навколишнє середовище, поводження з радіоактивними відходами, нерозповсюдження ядерних матеріалів та економіка. Для виконання цієї оцінки були залучені провідні українські організації та експерти. Сьогодні завершується підготовка заключного звіту, після чого його буде направлено до МАГАТЕ.

Крім виконання національного дослідження, про яке я тільки що сказав, Україною прийнято рішення щодо підтримки діяльності в рамках проекту «ІнПро», шляхом надання безоплатного експерта. Наразі визначена та погоджена з МАГАТЕ кандидатура експерта і завершуються організаційні заходи щодо відповідного оформлення документів.

У 2007 році Україною було прийнято рішення щодо приєднання до проектів спільних досліджень в рамках «ІнПро», а саме оцінка інноваційної ядерної системи заснованої на замкнутому циклі реакторів на швидких нейтронах. Це з Російською Федерацією, та сценарії у випадку дефіциту сировини у Чехії. Зараз узгоджуються технічні завдання зазначених проектів та  визначається можлива участь у них України

Іншим перспективним напрямком міжнародного співробітництва є участь України у Міжнародному центрі збагачення урану, діяльність якого забезпечуватиме гарантоване надання послуг ізотопного збагачення урану для виготовлення ядерного палива для учасників центру.

Нагадаю, що 10 травня 2007 року урядом Російської Федерації та урядом республіки Казахстан була підписана угода про створення центу зі збагачення урану. Зазначений центр створено під контролем та гарантією МАГАТЕ на базі федерального унітарного підприємства Ангарський електролізно-хімічного комбінату. Уже підтверджено приєднання до міжнародного центру республіки Вірменія. Розглядається також можливість приєднання до Міжнародного центру й інших держав, що розвивають атомну енергетику, але не мають власних технологій та потужностей із збагачення урану.

У рамках діяльності центру, що є дуже принциповим, передбачається створення на майданчику центру страхового запасу ядерного матеріалу в обсязі двох повних завантажень реактору. Зазначений страховий запас створюється за рахунок коштів Російської Федерації та буде знаходитися під гарантіями МАГАТЕ. Зі свого боку МАГАТЕ забезпечуватиме гарантований доступ до запасу на основі комерційних контрактів країнам, що терміново потребуватимуть доступу до цих послуг.

Участь України у діяльності  Міжнародного центру дозволить нам також впливати на ціноутворення послуг із збагачення урану після 2010 року. Сьогодні вирішуються організаційні питання щодо визначення можливості удосконалення організації учасників центру та оформлення необхідної міжнародної угоди щодо приєднання України до діяльності Міжнародного центру із збагачення урану.

Зазначу також, що участь у діяльності організації не розглядається нами як єдиний шлях забезпечення потреб атомних електростанцій України і в послугах збагачення урану. Актуальними залишаються питання можливості та доцільності доступу до інших джерел ізотопного збагачення урану, з урахуванням комплексної оцінки таких чинників, як надійність постачання та конкурентоздатність, зокрема отримання таких послуг за довгостроковими контрактами, участь у міжнародних тендерах на їх придбання, участь у міжнародних паливних банках і у інших міжнародних ініціативах у рамках так званих «односторонніх підходів». Наприклад, американська ініціатива «Глобального банку партнерства в атомній енергетиці»,  до якого Україна приєдналася у вересні 2007 року шляхом підписання заяви про принципи глобального партнерства в атомній енергетиці.

Сьогодні глобальне партнерство є неформальним об’єднанням держав на основі спільного бачення розвитку ядерної енергетики, мирного використання ядерних матеріалів, забезпечення застосування відповідних технологій, підвищення рівня ядерної безпеки, розробки нових видів ядерних реакторів, технологій поводження з радіоактивними відходами, а також підготовки відповідних спільних політичних рішень.

У рамках глобального партнерства уже створені робочі групи з питань розвитку інфраструктури ядерної енергетики та питань поводження з ядерним поливом, розпочинається активна фаза співробітництва. Цей ряд можна продовжувати .

Початок всесвітнього ядерного ренесансу, який звичайно ж гріє нам, професіоналам, душу, але до якого наша промисловість, про це треба чесно говорити, виявилася абсолютно неготовими - все це, шановні колеги, покладає на нас колосальну відповідальність. Нам дано шанс, яким ми просто не в праві упустити. Ми, як ядерна держава, сьогодні самотужки не в змозі реалізувати стратегії розвитку атомної галузі і це потрібно визнати. Світ поступово глобалізується, а у таких чутливих технологіях, як ядерна, стає взагалі взаємозалежним.

Шановні колеги, у нас не має іншого шляху ніж налагодження взаємовигідної співпраці в атомній галузі для залучення в Україну інвестицій та передових технологій, а також участі країни у міжнародних ядерних проектах.