Прес-центр

Привітання для тих, хто тримає «лінію»

Розмір шрифту

Скинути
21.12.2018

Кожен виїзд волонтерів Енергоатома на Схід починається з непростого завдання – розмістити у мікроавтобусі вантаж, який на перший погляд аж ніяк туди не влізе. Зазвичай ця справа потребує інтелектуального та фізичного напруження, але ж як без маленького дива коли наближаються новорічні свята. І ось вже величезна гора подарунків чудово вмостилася по своїх місцях – важкі бухти кабелю обережно  притулилися до пакунків з духм’яними пирогами, коробки з дрилем та інструменти причаїлись десь під валянками, а величезні колеса для ГАЗ-66, прилягши одне на інше, запросили до себе всередину мішок з маскувальною сіткою. І усі вони, ті важезні коробки та здоровезні ящики, всю довгу дорогу на Схід намагались не надто сильно штовхатись та підстрибувати. Бо десь отам глибоко всередині їхала до десантників маленька коробочка із зарядним пристроєм для акумуляторів до тепловізора. Цю зарядку купив за власні гроші, які він потроху збирав весь рік, хлопчик Вовчик. Чи вірить він ще в те, що подарунки на Миколая приносить вночі власноруч святий – ми не питали. Але маленький Володимир точно знає, що напередодні свят привітання найбільше потрібні тим, кому зараз найважче, тим, хто морозними ночами вдивляється в чорну темряву, кожної миті очікуючи на ворожий постріл.

Розчулено дякували бійці Володимиру та його батькам, які змогли донести дитині розуміння того, що можливість та бажання допомогти – це велике задоволення, набагато більше ніж нагода купити щось для себе. Десантники також передали хлопцю подарунок – невеличкий прапор з подякою та побажаннями. Багато таких прапорів з подяками від бійців привезли волонтери Енергоатома з фронту для усіх небайдужих українців, які вже п’ятий рік допомагають військовим на фронті. І кожен такий прапор – є символом нашої єдності, яка лише й дає надію на перемогу. 

Як завжди велика подяка від наших захисників усім, хто допомагав збирати вантаж до цієї поїздки: керівництву та співробітникам Енергоатома за постійну підтримку; дітям Київського Фінансового ліцею за вітальні малюнки, листівки, смачні подарунки та теплі ковдри; «Волонтерам Виноградаря» за смаколики та теплі речі, волонтерській групі «Лента за Лентою» за маскувальні сітки та обереги; волонтерській групі «Фруктові витребеньки» за набори для розвідників; Мальтійській службі допомоги (м. Івано-Франківськ) за смаколики та інші корисні речі.

Наприкінці року так і тягне підбити підсумки, поговорити про плани на рік наступний. За 2018 рік волонтерська група Дирекції Енергоатома зібрала та доставила на фронт близько 10 тон самого різноманітного вантажу на замовлення військових, його загальна вартість склала більше 1 мільйона гривень. Це насправді дуже круто, якщо згадати про загальну втому суспільства від теми війни. Але планувати у волонтерській справі складно – є підтримка, є робота, а скільки її буде у наступному році залежить від нашого відчуття важливості цієї справи.

Ще один рік війни прожила наша країна, часом він відчувався легшим та спокійнішим ніж попередні чотири, а в якісь моменти здавалось, що ми знов за півкроку від моторошної прірви великої війни. Як би то ні було, 2018-й безумовно вже увійшов до історії нашої країни, як рік в який народилась єдина Православна церква України. Для кожного, хто бажає збереження української державності, хоч би яку релігію він не сповідував, та навіть для атеїстів, це беззаперечна перемога України і водночас нищівна поразка пресловутого «руського миру». Нарешті він втратив свою «ексклюзивну» канонічність в Україні.

Кожному воздасться за вірою його, - кажуть християни і у цьому насправді є не лише релігійна настанова, а звичайна життєва логіка. Так хлопчик вірить, що допомагати захисникам своєї країни важливіше, ніж купити нову іграшку, і ми всі стаємо сильнішими його вірою. А десь в російському Єкатеринбурзі протоієрей РПЦ благословляючи під камеру найманців, які їдуть вбивати в Україну, мабуть вірить, що він священик, а не звичайний пропагандист. Дивно, але й така «віра» робить сильнішими не наших ворогів, а саме нас, адже ніхто вже не зможе сказати на «чорне», що воно «біле».

Будемо вірити й ми, що у 2019 році волонтерам Енергоатома вистачить роботи завдяки підтримці усіх небайдужих. Звісно набагато приємніше вірити, що у наступному році війна закінчиться відновленням суверенітету України над окупованими територіями, але це жодним чином не заважає готуватись до наступного виїзду волонтерської групи Енергоатома вже у новому році.

Слава Україні!